Формування громадянської позиції та патріотизму на уроках історії з використанням інноваційних технологій

Я запитую в себе, питаю у вас, у людей,

Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці,

Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,

Коли ми перестали гордитись, що ми українці!

І що є у нас дума, яка ще й од Байди нам в’ється,

І що ми в Україні - таки ж український народ,

А не просто населення, як це у звітах дається.

Я до себе кажу, і до кожного з вас:- Говори!

Говорімо усі, хоч ми й добре навчились мовчати.

Запитаймо у себе: відколи, з якої пори,

Почали українці себе у собі забувати?

Запитаймо й про те, як ми дружно дійшли до буття,

У якому свідомості наші збагнути не змога,

Чом солодший од меду нам видався час забуття

Рідних слів, і пісень, і джерел, і стежок од порога.

Доведено, що низька національна свідомість призводить до відсутні єдності серед громадян України, а національна ідея об’єднує державу, робить її сильною, великою. У концепції громадянського виховання записано: «Процес розбудови й утвердження суверенної правової, демократичної, соціально-орієнтованої держави органічно пов’язаний із становленням громадянського суспільства в Україні, що передбачає істотну трансформацію світоглядних орієнтації та самосвідомість народу. Актуальність громадянського виховання в Україні зумовлюється водночас процесом відродження нації. Для України, яка є поліетнічною державою, громадянське виховання відіграє особливо важливу роль ще й тому, що воно покликане сприяти формуванню соборності України, яка є серцевиною української національної ідеї».

Однією з причин сьогоднішніх негараздів у суспільстві, відсутність злагоди, є брак концепції національної ідеї, яка б об’єднувала весь український народ, всіх громадян України на державно-політичному рівні, створила б умови для економічного і духовного відродження, яке сьогодні необхідне нам. Національна ідея має стати основою національного виховання, національної свідомості, національної гідності, самодостатності та впевненості нашої молоді. Українська національна ідея довгі часи була віковічною мрією українського народу.

1. Основними напрямками патріотичного виховання є:

- ставлення до держави (державно-патріотичне виховання, орієнтоване на національні інтереси, патріотизм, почуття відданості);

- ставлення до суспільства (громадянське виховання, орієнтоване на формування соціальних якостей особистості - громадянськості, поваги до закону, соціальній активності й відповідальності);

- ставлення до культури (повага до культурних цінностей і досягнень, виховання духовності, національної самобутності);

- ставлення до професії (розуміння суспільної значимості своєї професії, відповідальність за якість своєї праці);

- ставлення до своєї власної особистості як унікальної цінності.

Відповідно до цієї моделі, Україна розглядається як держава із самобутньою національною й політичною культурою, з особливим українським національним характером. Засвоєння патріотичних цінностей і норм молоддю є тривалим процесом. Вони не закладені у генах, це не природна якість, а соціальна, і тому не успадковується, а формується цілеспрямовано, системно, із використанням певних принципів та методів діяльності суб’єктів політичного процесу в їх роботі з підростаючим поколінням.

2. При здійсненні складного процесу патріотичного виховання і становлення громадянської позиції я використовую різноманітні форми роботи як на уроці, так і в позаурочний час, а саме:

1. Інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, «круглі столи», «усні журнали»).

2. Діяльнісно – практичні групові (гурток дослідників-пошуковців, конкурси), тематичні презентації (відповідно теми уроку чи позакласного заходу).

3. Інтерактивні ( гра «Що? Де? Коли?», брейн-ринг). На уроках історії також активно використовуються інтерактивні методи навчання («мозковий штурм», «мікрофон», «дерево рішень», «акваріум», «займи позицію» і т.д.)

4. Діалогічні (бесіда, рольові ігри). На уроках створюються ситуації, коли учні уявляють себе історичною особою і прогнозують свої дії в тій чи іншій ситуації, висловлюють свої позиції.

5. Індивідуальні (індивідуальна робота, творчі завдання).

6. Наочні (виставки, тематичні стенди, історичні бюлетені, фото, відеоматеріал, презентації).

Велика роль у формуванні ідеології патріотизму у молодого покоління належить урокам та позаурочній роботі з історії. І я, як викладач історії, відчуваю відповідальність за формування в учнів почуття свідомого громадянина, патріота, людини з думками, спрямованими на розвиток демократичного суспільства в Україні і бажанням жити в такому суспільстві.

3. Важлива передумова ефективності патріотичного виховання підлітків – своєчасне залучення їх до традицій, що були зароджені в школі і націлені на підготовку патріотів. Але саме на уроках повинен закладатися фундамент патріотичної свідомості, патріотичних відчуттів і поведінки громадянина – будівника і захисника Вітчизни.

На основі матеріалів , підготовлених пошуковцями 9 – 11 класів, створюємо презентації для класів, які в наступному навчальному році будуть вивчати теми «Історія Шосткинщини ( в різні історичні періоди )». Так, наприклад, учні 11-го класу, використовуючи матеріали преси, наукової літератури та свідчення очевидців, готували реферати і презентації на тему «Наш край в ХХ ст..». Окремо створені презентації на теми «Наш земляк І.М.Кожедуб – льотчик-герой », «Видатний педагог К.Д. Ушинський і наш край» та ін.. Опрацьовуючи краєзнавчий матеріал, учні знайомляться з історичним минулим нашого краю, аналізуючи його, усвідомлюють свою причетність до цієї історії, відчувають гордість за те, що проживають на історичних землях, пов’язаних не лише з видатними особистостями.

Адже Сумщина це частина Слобожанчини - край, де відбувались різні історичні події. Учні школи дізнаються про них на уроках історії. Вже в 5 - му класі учні дізнаються про походження історичних назв населених пунктів на території нашої сільської ради, з допомогою батьків готують розповідь про назву своєї вулиці, долучаючись, таким чином до історії нашого краю. Розглядаючи герб Шостки та району, п’ятикласники дізнаються, чому там зображений французький щит, та що він означає. Семикласники дізнаються про більш глибшу історію нашого краю.

У восьмому класі учні досліджують Шосткинщину як батьківщину героїв. Уроки історії України – це особлива можливість для патріотичного виховання. Патріотизм учнівської молоді повинен ґрунтуватись на знанні про історико – культурні традиції народу, героїзм його захисників: дружинників часів Русі-України, українського козацтва, Січових стрільців, борців із німецьким фашизмом.

Крім вивчення теоретичного матеріалу, я пропоную учням для ознайомлення газетні публікації минулих років, фото- та відеодокументи. Цей вид роботи доцільніше використовувати в старших класах. Тим більше, що й такі історичні джерела з’явились якраз, приблизно, в той період, який вивчається саме в 10 – 11 класах. Школярі залюбки відвідують музейні кімнати нашої школи, де зібрано різноманітний матеріал про К.Д. Ушинського. Село Богданка, де колись був маєток Ушинських, знаходиться за чотири кілометри від нашої школи. До цього часу там збережена будівля колишньої початкової школи, побудована донькою великого педагога ще в кінці 19 століття. Здійснюємо екскурсії до різних музеїв міста Шостки.

Використання відеосвідчень на уроках історії дозволяє відійти від традиційного методу вивчення історії, за якого на перший план висувається масштабна подія , а пересічна людина залишається поза увагою. Фіксація свідчень очевидців історичних подій на папері практично знищує головну цінність усного історичного джерела – передачу емоцій та почуттів людини, яка розповідає «власну» історію. Адже саме через почуття свідок поєднує фізичну реальність того, що сталось в минулому, з сьогоденням за допомогою емоцій, в яких виражається значущий для нього досвід.

Варто зазначити, що Програма з історії для учнів старших класів передбачає розгляд питань, повноцінне вивчення яких без залучення спогадів безпосередніх свідків та учасників подій стає утрудненим. Це такі теми: «Наш край у роки Другої світової війни», «Україна в роки Другої світової війни (1939 – 1945 рр.)», «Наш край у другій половині ХХ – на початку ХХ1 ст..», «Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (середина 50х – середина 60хрр.)» та ін..

Відеосвідчення дозволяє викликати чуйність та емпатію до людей, які «пережили» історію. Разом з тим, збираючи такі свідчення, учні дізнаються про минуле свого краю, своєї держави. Знайомляться із ставленням окремих громадян до історичних подій минулого, можливо змінюючи власну думку до цих подій. Працюючи з безпосередніми свідками або учасниками певних подій, учні відчувають свою причетність не лише до подій минулого, а й до «творення історії» сьогодні. Адже та робота, яку вони виконують, є дуже важливою для наступних поколінь. Активізація пізнавальної діяльності учнів через заохочення їх до самостійної роботи, має дуже високу ефективність. Учні не лише краще засвоюють історичний матеріал. На цій основі здійснюється також національно – патріотичне виховання на уроках історії. Вважаю необхідним підняти рівень інформаційно-пропагандистського забезпечення патріотичного виховання молоді на рівні держави. В ЗМІ досить мало матеріалів, які б висвітлювали героїчні сторінки української історії, на яких молодь могла б вчитись. Вітчизняний кінопрокат заповнений здебільшого російськими та американськими фільмами, які пропагують цінності зарубіжних країн. На жаль, фільмів вітчизняного виробництва, які б виховували молодь на кращих зразках української історії, до сьогодні недостатньо, хоча від Революції Гідності їх кількість різко збільшилась. Радують, прийняті Верховною Радою України закони,які направлені на збільшення кількості україномовного продукту в радіо- і телеефірі.

Висновок

Патріотичне виховання – це планомірна виховна діяльність, спрямована на формування у вихованців почуття патріотизму, доброго відношення до батьківщини, до рідної землі, до представників різних культур своєї країни. Таке виховання включатиме розвиток любові до Батьківщини, національної самосвідомості й гідності; дбайливе ставлення до рідної мови, культури, традицій; відповідальність за природу рідної країни; потребу зробити свій внесок у долю батьківщини; інтерес до міжнаціонального спілкування; прагнення праці на благо рідної країни, її народу.

Отже, основна проблема полягає у мотивації громадянської активності молодого покоління, щоб від активної життєвої позиції кожного громадянина ми прийшли до ефективного громадянського суспільства. Це стане запорукою небайдужості як нинішнього, так і прийдешніх поколінь громадян. Найкращою мотивацією до безкорисної суспільної праці є почуття гордості за свою державу, співпереживання за минуле, співпричетність до творення її сьогодення та майбутнього. Саме тому патріотичне виховання молоді має стати одним з найголовніших пріоритетів молодіжної політики в Україні. Сьогодні складна економічна ситуація, масове безробіття неефективне управління державою, корупція на всіх рівнях і в багатьох сферах суспільного життя, призвели до збідніння більшості населення, зумовили негативне ставлення і недовіру населення до інститутів влади. В таких умовах виховувати справжніх патріотів дуже складно. Вчителю потрібно широко застосовувати інноваційні технології для досягнення поставленої мети по формуванню громадянської позиції та патріотизму молоді.

Презентація досвіду роботи.

Коментарi